Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

– Алло! Це аптека? Зараз до вас прийде моя теща з собакою, дайте їй отрути…

– А ви впевнені, що собака знає дорогу додому?

Чоловік приводить до ветеринара собаку і просить відрізати йому хвіст.

– А навіщо? – дивується лікар.

– Завтра приїздить моя теща, і я не хочу ніяких дружніх жестів.

– Іване, чому не женишся?

– Боюся! Жінка може попастися погана і теща гадюка…

– Не бійся, одружуйся! І жінку можна виправити, і теща буде ангелом…

Через деякий час.

– Ти, я чув, одружився?

– Так.

– Як жінка?

– Виправив.

– А теща?

– Вже стала ангелом.

– А моя ще живе…

Чоловік і жінка йдуть з крематорію, несуть урну з прахом жінчиної мами.

– Поставимо на піаніно. Дочка буде грати, і мамі, і нам усім буде приємно… – міркує вголос жінка.

– Ні! Засиплемо в пісочний годинник – хай ще попрацює!

– Ахмед, звідки синець під оком?

– А-а-а, шуряк підбив…

– Який шуряк, у тебе ж їх немає!

– Ну, шуряк… Жінчин мама.

– Алло, міліція? Я тут з тещею сильно посварився – не знаю як мені й бути!

– Слухайте, у нас і без вас роботи вистачає! Помиріться – та й по всьому!

– Та вже не про те мова! Я думаю: тіло приховати чи з повинною йти?

– Чому ти одружився на сестрі твоєї колишньої дружини?

– Е-е-е… Дві тещі чоловікові на один вік – це занадто!

Бабусю у дверях зустрічає внук:

– Бабо, тебе хтось носить чи ти сама ходиш?

– А то?

– Бо татко каже: «Знову тещу нечистий несе!»

– Як справи? Чого журишся?

– Та з жінкою посварився.

– Що не поділили?

– Тешу! Я пропонував навпіл розділити, а жінка сказала, щоб я їй дав спокій…

За домовиною суне великий натовп чоловіків. А перед домовиною ведуть на мотузці козла. Перехожий запитує:

– А що то за козел? Чи у вас традиція така?

– Традиція! Та цей козел он у того мужика тещу рогами заколов!

– А-а-а… Мужик! Позич козла на тиждень! Або за гроші дай!

– Ти що, сьогодні народився? В чергу ставай! Думаєш, ми тут покійницю проводжаємо?!

– Синку, – каже теща до зятя, – пообіцяй, що не будеш співати на моїх похоронах веселих пісень!

– Та ви що, мамо? Як можна?

– Ні, ти присягай, я тебе знаю! А то не помру!

Ходив, ходив…

– їй-богу, мамо, не буду!.. Але знайте – похорон ви собі зіпсували!

На день народження зятя теща дарує йому дві краватки. Одну з них зять відразу пов'язує на шию.

– Чим же ж тобі друга краватка не сподобалась? – ображено запитує теща.

– Любий, коли ми одружимося, у нас буде троє діточок!

– Звідки ти знаєш?

– А їх твоя майбутня теща нині доглядає…

В магазині електротоварів чоловік запитує у продавця:

– Я шукаю подарунок для тещі, що ви мені порадите?

– Є електропраски, електрочайники, електросамовари, електричні вентилятори…

– Це все не те…

– Вибачте, електричних стільців у нас немає…

– Від чого твоя теща померла?

– Мухоморами отруїлась…

– А чому вона вся в синцях?

– Та ж їсти не хотіла!

Прокинувся вранці малий і плаче. Мама:

– Чому ти плачеш?

– Теща присни-и-и-ла-а-а-сь!!!

– Любий, ти впевнений, що ти хочеш розповісти це моїй мамі? Я боюсь, що це її уб'є!

– Ну що ти, люба? Убити не вб'є. Маю надію, що хоч контузить…

– Іване, твоя теща упала в колодязь!

– Ми все одно з нього не п'ємо.

Теща до зятя:

– Ти де був?

– За хлібом бігав.

– Догнав?

– Пане директоре, відпустіть на сьогодні, тещу хоронити треба!

– Ну, як треба…

Після обіду чоловік з'явився на роботі.

– Ти чого приперся, а хто тещу хоронить буде?

– Та я вже! І пам'ятник поставив!

– ?…

– Я її по пояс в землю закопав і лаком покрив.

Кожної суботи у гості до зятя приїздить теща. Вона привозить із собою булочки з маком, і вони п'ють чай. Теща п'є зелений, а зять – чорний. Потім теща від'їжджає, а зять ставить залишки свого чаю у тепле місце, щоб до наступної суботи він став такого відтінку, який так подобається тещі. А теща приїздить додому, відсипає із старого протигаза вугільний порошок і старанно промиває його від слідів тарганів, щоб до наступного приїзду зробити для зятя його улюблені булочки з маком.

Підходить день народження тещі, зять не знає, що подарувати. А потім придумав – за пристойну суму зарезервував їй місце на шикарному кладовищі. Минає рік, знову у тещі день народження… Цього разу зять про подарунки мовчить. Теща:

– Що ж ти, синку, вже мене й не любиш?

– Та я вас, мамо, дуже люблю. Тільки ж ви мене ображаєте… Так і не скористувалися моїм минулорічним подарунком…

Новий весільний обряд започаткували в селі Великогусівка на Одещині. Там замість нареченої викрадають тещу. 200 гостей, які були на весіллі, отримали задоволення від нового обряду. Тещу, правда, досі ще не знайшли.

Ранок. Дзвінок у двері. Сонний чоловік відчиняє. На порозі – теща з великими валізами. Мовчанка. Потім чоловік повертає голову і кричить в кімнату:

– Марійко! Вставай, допоможи з валізами! Тут мама вже іде!

Василь Іванович повертається з відпустки. Петька:

– Ну, як удома? Відпочив?

– Дякую, добре. Усі живі-здорові. Відпочив.

– Теща як?

– З тещею взагалі чудово вийшло. Вчора картоплю чистила, палець порізала… Довелося пристрелити, щоб не мучилась.

– Чи може бути у фільмі хеппі-енд, якщо в кінці головний герой гине?

– Може. Якщо головний герой – теща.

Теща до зятя:

– Ти вже бачив мужчину, який мене врятував?

– Так, він вже переді мною вибачився…

Теща повчає зятя:

– Якісь ви молоді нині заклопотані, ділові усі. От я була у ваші роки весела і дзвінка, як бубон!

– Ну чому ж – була? Ви й зараз на бубон схожі, бубните, бубните…

– От мені з тещею повезло!

– Невже? Де ж ти відкопав такий скарб?

– Закопав, друже, закопав.

– Петре, що робитимеш цієї суботи? – запитує Іван.

– Йдемо з сином на природу, будемо запускати в небо змія! А ти?

– У мене така ж програма – тещу в аеропорт поїду проводжати.

На кордоні України з Росією, який проходить через велике село, зустрічаються два куми, Іван і Николай. У Николая руки пофарбовані в різні кольори, а в Івана синець під оком.

– Що з тобою, Миколо? – запитує Іван.

– Склероз замучил! Вот левую руку покрасил в лиловый цвет, на букву «Л», а правую – в кофейный.

– А як же ти такі складні слова запам'ятав зі своїм склерозом?

– Да очень просто, теща у меня Лилия Прокофьевна, а этот ужас у меня вбит на уровне подсознания! А у тебя-то, Ванька, откуда синяк под глазом?

– А… Теща хотіла коцюбою по спині дістати, а я, бач, встиг відвернутися…

Дружина запитує у чоловіка:

– Ти, часом, не знаєш, де наша книга «Як прожити 100 років»?

– Я її спалив!

– ?…

– Бо теща хотіла почитати…

– Як англійською мовою сказати «Моя теща не прийде сьогодні на вечерю»?

– Yeah!!!

Дружина:

– Ти ненавидиш усіх моїх родичів!

Чоловік:

– Ну як же?! Наприклад, твою свекруху я люблю набагато сильніше, аніж свою тещу!

Шановний Бен Ладен! Від спор сибірки, які ви прислали в конверті з білим порошком, ледь не померла моя теща. Переконливо прошу вислати що-небудь надійніше.

(3 листа Бен-Ладену).

Йому хотілося стрибати від радощів, але на його плечі лежала тяжка домовина з тещею…

– Як дорого обходиться реклама!

– Ви щось рекламуєте?

– Ні. Але дружина читає, теща читає…

Дружина розмовляє по телефону, кладе слухавку і каже сама до себе:

– Здається, моя мама вже наполовину зійшла з розуму…

Чоловік не відриваючись від газети:

– А-а-а… Значить, вже трохи краще…

– Уявляєш, у всіх на весіллях крадуть наречених, а у мене вкрали тещу!

– Ну!?

– Більше дорогих подарунків не було.

Теща приїхала в гості… Зять кличе сина:

– Пам'ятаєш, ти просив минулого року бубон, а в цьому році хотів дудку? Так ось, завтра ми купимо і бубон, і дудку!

Жінка під час пожежі отримала страшні опіки. Шкіру для пересадки, звичайно, брали у чоловіка. На обличчя – найніжнішу, із гепи. Жінка трохи оклигала, роздивилася на себе у дзеркало і до чоловіка:

– Любий! Я навіть не знаю, як тобі дякувати!

– Не варто, люба. Найкраща для мене подяка – бачити, як твоя ненька цілує тебе в щічку!

Теща замріяно розповідає зятю про своє минуле:

– Коли я була молодою – я була дурненькою, наївною і навіть негарною…

– Мамо, ви прекрасно збереглися.

– Алло! Швидка допомога?!

– Ні! Ви помилились!

– А-а-а! Вибачте, будь ласка!

– Нічого, буває!

– Ні, ні, правда, вибачте! Розумієте, у мене теща помирає, кожна секунда на вагу золота, отож, поспішаючи, мабуть, і помилився. Але ж ви не ображаєтесь? Правда-правда? Ні, мабуть-таки, ображаєтесь? У вас голос якийсь пригнічений… Ні? Чесно ні? Чесно-пречесно?! Ну, добре. До побачення. Ще раз вибачте. Не ображайтесь…

Теща запитує у зятя:

– Що це у вас в каструлі було таке чорне, ледве відмила?

– Де? А… Це так… Тефлонове покриття.

На прийомі у психіатра.

– Лікарю, я кожної ночі бачу один і той же жахливий сон: мою тещу з крокодилом на повідку. Ви тільки уявіть собі ці хижі гострі зуби, холодні ненависні очі!..

– Це дійсно жахливо!

– Чекайте, я вам ще про крокодила не розказав!

– Чому ви так сумуєте?

– Я вже рік не бачила свого зятя!

– Заспокойтеся! Що ж ви тільки про себе й думаєте? Адже це був найщасливіший рік його життя!

У коридорі лікарні, поруч з операційною, нервово тупцює чоловік. Через дві години з операційної виходить втомлений хірург:

– У мене для вас погана новина… Я нічого не міг зробити… Ваша мати…

Чоловік перебиває:

– Теща!

Хірург:

– У мене для вас гарна новина…

– Завтра до нас приїде моя мама!

Мовчання…

– Ненадовго, лише на пару тижнів.

Мовчання…

– Ти чув, що я сказала?

Мовчання…

– От і добре. Я знала, що ти не будеш сердитися…

Зітхання…

– І не треба на мене кричати!

Теща до зятя:

– Пора за розум братися, не все пити…

Зять:

– Треба й похмелятися!

Теща:

– А з похмілля…

Зять:

– Знову на весілля!

Два приятелі зустрічаються у ветлікарні.

– Що сталося з твоїм псом?

– Та ось, тещу вкусив.

– Ти що, усипляти його зібрався?

– Ні! Просто зроблю собаці прививку від сказу.

Зять лестить тещі літнього віку, яка приміряє капелюшок з пером:

– Це перо на капелюсі робить вас молодшою на десять років!

– Ти так і хочеш на мені зекономити! Ладен одне лиш перо купити…

Хоронять якогось чоловіка. Перехожий запитує:

– Від чого помер?

– А читай написи на вінках: «Від вірної дружини», «Від любимої тещі»…

Теща до зятя:

– Синку! Що ж це ти по господарству нічого не робиш? Дах протікає, тин повалився…

Зять:

– А воно моє? Воно мені треба?

Теща переписала будинок на зятя, а той як не робив, так і не робить нічого.

– Синку, що ж ти знову нічого не робиш?

Я ж все на тебе записала.

– Чого ти носа сунеш? Воно твоє? Воно тобі треба?

Зять:

– Мамо, я дарую вам автомобіль.

– Прекрасно! Тільки знай: без тебе я на ньому не їздитиму!

Дід з бабцею гуляють парком.

– Пам'ятаєш, – каже стара, – саме на цьому місці сорок років тому ми зустрілися вперше…

– Пам'ятаю, пам'ятаю… А он на нашій лавці знову чекає якийсь дурень…

Зять:

– Мамо, Зіночка просила передати вам один поцілунок!

– Брешеш!

– Чому?

– Вона не скупа, ніколи одного поцілунку не передає!

– Я чув, що ви залишаєте наше місто і ідете до свого зятя? Дуже, дуже шкода!

– Кого ви жалієте: місто… чи мого зятя?

Теща дає двом зятям по пиріжкові, а синові нічого не дає, та й каже:

– Хлопці, то поділіться ж із моїм сином. Маєте по одному пиріжкові, дайте йому по половинці.

Теща:

– Я бачила сон, наче мене повісили…

Зять:

– Ну-у!!!

– Не дуже радій. Мотузка обірвалась, і я прокинулась.

– Уяви собі, яка рідкісна людина мій зять: ніколи і нічого від мене не вимагає.

– Це дрібниці! А ось мій зять прямо-таки незвичайна людина! Він не тільки нічого не вимагає, а ще й дочку мені повернув…

Зять до тещі:

– Коли ви, мамо, помрете, мабуть доведеться поховати вас із вогнегасником.

– А це чому?

– Ну, ви розумієте, пекло і всі такі речі…

Чоловік прочитав листа від тещі і невдоволено каже дружині:

– Геть совість втратила твоя мати!

– Що таке? – обурилась жінка.

– Коли кабанчика кололи, я їздив? їздив! Коли горіхи збирали, їздив? їздив! Коли мед качали, був? Був! А тепер пише: «Приїдь, синку, допоможи город скопати і картоплю посадити…» Вже зовсім на шию хоче сісти…

– Микито, скоро нас буде троє!

– Невже, Ганю?!

– Так! Моя мама приїде до нас жити!

– Чого це твоя теща вчора увечері так верещала?

– То я їй перед сном ноги мив…

– І я своїй мию!

– Ти витираєш?

– Ну!

– Отож. А я викручую!..

– Мамо, – каже доня, – може ті гриби отруйні, давайте собаці дамо, побачимо, що буде?

– Здуріла, чи що? Такого доброго собаку загубити! Он скоро твій Іван на обід прийде, тоді й побачимо.

Теща з валізою на поріг, а зять:

– Мамо! Ми вам такі раді! Якраз машину купили, то давайте я вас одразу і відвезу!

Заїхав зять до тещі бричкою, прив'язав коня, зайшов до хати. Вона якраз вареників наварила. Подала в макітрі.

– Дякую, мамо, я сьогодні не снідав, – присів до макітри зять.

Дивиться теща – вареники кінчаються. Вона хутенько коня відв'язала, забігає до хати:

– Ой, Іване, кінь утік!

Зять схопив макітру з варениками і з порога:

– От скажений кінь – не дасть поснідати! Я побіг, мамо, макітру жінка увечері принесе…

– Ну, ти, друже, на морі відпочив, щоки рожеві, товсті!

– Ага! Місяць тещі й дружині гумові матраци надував!

– Бабо, а твій ніс влізе в цю пляшечку? – запитує онук.

– Що ти плетеш, халамиднику?!

– А чому ж тато каже: «Моя теща куди хоч свого носа всуне!»?

– Мамо! Я заміж іду!

– Ти хоч познайом з майбутнім зятем!

– Он, бачиш, «мерседес» припаркувався? Бачиш, чоловік виходить з машини?

– Доню, він же майже мого віку!

– То не він, мамо!

– Його батько?

– Ні! Його молодший син!

Теща подає зятю гвіздок. У того на той момент випадає з рук молоток і тюкає тещу по голові.

– Мамо?! Куди я попав?

– А, синку, куди й цілився…

Теща купила зятеві машину. Перша поїздка. Зять за кермом, дружина позаду, а теща поруч.

– Чого летиш, як на пожежу?! – теща.

– Чого повзеш, як черепаха?! – жінка.

Виїхав зять за село, зупинив авто, вийшов:

– Ану обидві – за кермо!

Сидить літня жіночка у черзі до зубного лікаря. Та все крутиться, та все зітхає, та все стогне.

– Не переймайтеся, тітко! Нічого такого страшного там немає! – заспокоює її якийсь чоловік.

– Ага! Немає! Лікар – мій зять!

– Опанасе! Як то може бути, з жінкою увесь час гиркаєшся, а тещу хвалиш?

– Теща завжди була проти нашого шлюбу!

– Ото, куме, дощ! Благодать! Тепер усе із землі полізе!

– Як усе? Як полізе? І моя теща?!

Гостює теща у зятя. Та вже й другий тиждень. Заходить якось зять до хати:

– Мамо, їхав через ваше село, бачив, як ваша хата загорілась. Може ще досі горить…

– Господи! Куди ж я тепер піду? Буду у вас доживати.

Шле теща зятю телеграму з санаторію: «Вишли грошей, горю»!

Зять не шле. Думає: «Може ж таки згорить!»

Було це давно. Насипала теща каші у миску на двох. З одного боку помастила добряче маслом і поставила тим боком навпроти дочки. Сів зять до столу та й каже:

– Якщо я, мамо, чим перед вами завинив, то хай мене Бог розверне так, як я цю миску!

І розвернув миску мащеним боком до себе.

– Як тобі, Микито, вдалося так зберегтися, ти так молодо виглядаєш!

– То не дивина. Моя теща відняла у мене півжиття.

Взяв зять тещу на руки, виніс на балкон:

– Подивіться, мамо, які люди кругом. Той з тещею свариться, той б'ється, а я вас відпускаю…

У перший день після весілля зять прокинувся раненько, прибрався, зготував сніданок, розбудив жінку і тещу, покликав до столу, дістав горілку, налив по чарці, подав сніданок, а потім запитує:

– А що, жінко, добрий був сніданок?

– Добрий, – каже жінка.

– А що, мамо, гарно поснідали?

– Гарно! – каже теща.

– Дивіться, щоб так мені кожного дня було!

– Як живеш?

– Непогано. А ти?

– Та здоров'я вже не те… Погано бачити став… Он іде якась людина, а хто – не впізнаю…

– Та протри свої баньки! Хіба ж то людина? То ж моя теща!

Іде зять-приймак понад хатою і зачепився за кут.

– А щоб ти згоріла! – штурхає хату ногою.

– Ти їй хазяїн, що ти її клянеш?! – шипить на нього теща.

Наступила корова зятеві на ногу.

– А щоб тебе чорти забрали! – лається чоловік.

– Ти їй хазяїн, що чортам віддаєш? – піниться теща.

– Ох і теща у мене, молода, гарна, весела, так і хочеться обняти! – жартує зять.

– Ти хазяїн, що хочеш, те й роби.

– Мамо, позичте трохи грошей, машину куплю! – просить зять.

– Вгадай, що таке – один попереду, а чотири позаду?

– Не знаю…

Теща показує дулю:

– Ось тобі гроші!

Зять якось заробив тих грошей і купив машину. Приходить теща:

– Синку, підвези на базар.

– А вгадайте, мамо, що таке – два попереду, а вісім позаду?…

Ходить чоловік по базару, вибирає порося. Пригледів гарненького кабанчика, змовилися з продавцем, сторгувалися, вже й гроші дістав і питає:

– А звідки ви?

– З Гусівки.

– Е, чоловіче, не візьму я у вас кабанчика!

– Чому?!

– У мене теща з Гусівки!

Зупинилася у Леоніда машина. Ніяк не іде. Він особливо не розбирається, спиняє зустрічні авто, просить допомоги. Один водій спинився, подивився:

– Наче все в порядку… Може у тебе який секрет є?

– Немає.

– Тоді не знаю…

Другий спинився. Подивився. Теж про секрет запитав. Третій довго дивився, крутив щось…

– Слухай, хлопче, усе тут на місці. Може у тебе який секрет є?

– Дався вам той секрет! Є! Є у мене секрет! Ну, люблю я свою тещу! Люблю! Але при чому тут машина?!

Приходить Опанас до Микити в гості і бачить у кутку порваний баян.

– Що? Теща померла?!

– Моя теща кинула курити!

– Як то?

– Я перестав їй давати гроші на сигарети. Зрозумів, що крапля нікотину не може вбити таку кобилу!

– Тату, розкажи казку!

– Жив-був, синку, у одного дяді злий пес, і звали його… Теща!

Сидять Абрам і Мойша в літаку поруч. Увесь переліт мовчать. Вже літак на посадку. Мойша важко так зітхнув. Абрам:

– А ви думаєте, у мене немає тещі?

Тато привів сина у дельфінарій, показує, розказує:

– Он – тато-дельфін, он – мама-дельфін, а між ними – синок-дельфін. Зрозумів?

– Ні.

Тато знову пояснює. Син знову:

– Не зрозумів.

– Що ти не зрозумів?

– А де баба Галя?

Чоловік повертається з відрядження і бачить на воротах табличку: «Обережно! Злий пес!» Нишком заходить, відкликає дружину:

– Твоя мама до нас надовго?

– Ти звідки, Семене? Увесь в синцях, в подряпинах…

– А… Тещу хоронив.

– А чому ж побитий?

– Та… пручалася…

У далекій Америці судять Білла за побиття тещі. Суддя:

– На вас накладається штраф 1007 доларів!

– Дивна якась цифра! Чому не 1000 доларів?

– 1000 доларів – штраф за рукоприкладство, 7 доларів – місцевий податок на розваги.

В аптеці:

– Та зрозумійте ж ви, врешті-решт, щоб купити миш'як, фотографії вашої тещі не досить, треба рецепт!

Теща так допекла зятя – хоч вовком вий. Якось він увечері:

– Мамо, у Києві збирають з'їзд приймаків. Мене обрали делегатом! – сам не знає, звідки те придумав.

А теща:

– Треба їхати! – і дала грошей.

Три дні погуляв з хлопцями, являється додому.

– Що там на з'їзді рішили? – зразу ж взялася за нього теща.

– По-перше, – мудрує зять, – назва «приймак» відміняється, вводиться термін «зачуха» – завідуючий чужим хазяйством.

– Нормальне рішення, – погоджується теща, – а ще що?

– Тещиного кота називати не на «ви», а на «ти»…

– Може бути, – киває теща.

– Приймак стає повним господарем не через десять років, а через п'ять…

– І через десять навряд! – показує дулю теща.

– А ще…

– Ну, ну!

– Вирішили: зять один день любить жінку, а другий – тещу!

– Не може того бути! – втручається жінка.

– Мовчи, дочко! – перебиває теща. – Як з'їзд вирішив, так уже й буде!

Сидить зять біля тещиної хати. Сусід запитує:

– А де ваші?

– Пішли до наших.

– А ти що ж?

– А я ж не їхній…

Майбутній зять – тещі:

– Ваша донька хоче стати моєю дружиною.

– Ти сам винен! Навіщо ходив до нас щовечора?

– Нехай уже моя жінка, – каже зять тещі, – молода, дурна. То ж ви, мамо, хоч не будьте такою!

– Якою?!

– Молодою…

Йде весілля. Жених і наречена вирішують, куди поїдуть у весільну подорож. Майбутня дружина:

– На море поїдемо поїздом.

– Ні, полетимо, – майбутній чоловік беззаперечно.

– Добре.

Теща – доні:

– Чому це він так розкомандувався?

– Ну, мамо, це він виказує останню волю.

Після аварії.

– Друже, моя теща розбилася в машині.

– От нещастя! Вона була стара?

– Ні. Всього два місяці, як купив.

Теща гостює у зятя, гостює та й гостює. Якось запитує:

– Не набридла я вам? Може, поїду вже?

– Та ні, – каже зять, – не набридли… Але якщо хочете їхати – я ось вже й квиток купив…

– Мамо, навіщо ти без причини вилаяла мого чоловіка?

– Бачиш, йому зараз треба вибивати килими, а коли він сердиться на мене, то вибиває їх енергійніше.

З розмови в метро:

– Через тиждень наступає кінець світу.

– Знаю. Повертається з відпустки моя теща.

Дружина пішла від чоловіка. Ділиться із своєю матір'ю переживаннями:

– Як тільки я пішла, пролунав постріл. Як ти думаєш, він застрелився?

– Думаю, від відкоркував шампанське.

– Твоя теща цілий день бурчить, лається, галасує. Як ти все це терпиш?

– Це ще нічого. Гірше, коли вона в доброму настрої. Тоді вона співає…

Померла теща. Дружина каже чоловікові:

– Дорогий, ти, як близький родич, понесеш домовину.

– Звісно, люба…

Похорони у розпалі. Прощання з тілом. Дружина знову до чоловіка:

– Дорогий, поцілуй маму в чоло.

Чоловік пошепки:

– Відчуваю, похорони будуть мені не в радість…

Молоде подружжя вечеряє з тещею. Теща до зятя:

– Синку, відріж мені кусінчик ковбаски!

– Я так тонко не відріжу…

Адвокат – тещі:

– Ви впевнені, що зробили все, аби відмовити зятя розлучатися?

– Звісно. Ще б не впевнена! В хаті не залишилося жодної цілої тарілки!

Чоловік виграв у лотерею велику суму грошей.

– Як це сприйняла твоя теща? – запитує щасливчика приятель.

– О, вона від здивування померла…

– Боже, скільки щастя відразу…

– Ти знаєш, мені так не повезло із зятем.

– А в чому біда?

– Виявилося, що він ні в карти не вміє грати, ні пити.

– Так це ж чудово!

– Чудово?! Не вміє пити і весь час п’є, не вміє грати в карти і лізе грати!

– Скоро твоя мати стане моєю тещею.

– Ой! Правда?!

– Так, я одружуюся з твоєю сестрою.

– Кажуть, ти зараз маєш свій бізнес? Який саме?

– Продаю предмети жіночого туалету.

– Ну і як? Успішно?

– Цілком. У дружини ще залишилися деякі речі, а теща сидить вдома майже гола.

Свекруха – тещі:

– Наталочка ваша усім нам дуже подобається. Тільки от живе вже другий рік, а народити ніяк не може.