Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні

– Куме, що за костюм ви мені пошили? Всі ж сміються.

– О, куме, це моя перша удача. І вам пощастило: раніше ті, кому я шив, плакали.

Кум Петро повертається додому – пізно і добряче п’яний.

Відкриває двері. На порозі зустрічає Наталка зі сковородою в руках.

Петро:

– Йди спати, я не голодний.

Кум на базарі продає шапку і увесь час неголосно промовляє:

– Ондатра. Недорого. Ондатра. Недорого.

Підходить кум.

– Яка ж то, куме, ондатра. Це ж собака.

– Куме, то ж мого собаку звали Ондатрою.

Куми купують на базарі тютюн. Продавець дуже розхвалює свій товар:

– Купують тютюн, прекрасний тютюн. Від цього тютюну старим не будеш, собака не вкусить і злодій до хати не залізе.

Куми купили тютюн, а потім запитують продавця:

– А чому старим не будеш?

– Бо до старості не доживете.

– А чому собака не вкусить?

– Бо ходитимете з палицею.

– А чому злодій до хати не залізе?

– А тому, що цілу ніч кахикатимете.

– Куме, скільки літрів пива продаєте за день у своєму генделику?

– Двісті.

– А підказати вам спосіб, як продавати триста?

– Атож!

– Наливайте повні кухлі, куме!

Зустріч з похмілля:

– Куме, учора ви були праві. Те, що ми їли після третьої пляшки, було не суп, а таки помиї…

Приїхали куми до однієї екзотичної країни. Зайшли вранці перекусити у відповідний заклад. Замовили молоко. Прийшла молода аборигенка, зцідила з грудей кожному в піалу. Сидять, п’ють, одноголосно:

– А якщо б ми замовили пиво по-їхньому?!

– Ой, кумо, те піаніно, яке ви нам продали, не таке вже й гарне, як ви нахвалювали.

– То ж чому?

– Усі клавіші жовті.

– Певно той слон, із бивнів якого зробили клавіші, трохи курив…

– А що, куме, у вашого пуделя такий високий родовід?

– Якби він міг говорити, не розмовляв би, куме, ні з вами, ні зі мною…

– В Єгипті стріляють, в Іспанію дорого, в Криму людно… Куди, кумонько, збираєтесь махнути на курорт?

– Е-е-е, махнути на курорт краще всього рукою.

– Продаю, куме, у своєму генделику і горілку, і вино. Коли добре понапиваються, можу пару чарчин і приписати. Чому ж я так мало заробляю?

– А це тому, куме, що в ті чарчини, які ви приписуєте, ви воду не доливаєте.

Кум Іван виходить від кума Петра з гостей.

– Зачекайте, ліхтариком присвічу, там сходи круті, – кричить кум Петро.

– Не треба, – кричить кум Іван, – я вже внизу лежу.

– Знаєте, куме, якби не вуса, ви були б схожі на мою тітку.

– Але у мене немає вусів!

– Та в моєї тітки ж є!

На вулиці чути сильний гуркіт. З вікна виглядає кум Петро і запитує у закривавленого кума Івана:

– Що сталося?

– Та хотів у провулок заїхати!

– А чому з таким гуркотом?

– Та немає там провулка!

Кум Степан прийшов з гостей, кричить:

– Жінко, давай їсти!

– Ти ж у гостях був!

– Я ж там тільки пив.

– Кумо, 1 % населення вважає, що ярлик на одязі слугує для того, щоб знати, як цю річ прати і прасувати.

– Ага, а 99 % відсотків визначають за ярликом зад і перед.

– Куме, бачив, твоя біля машини крутилася. А що, вона водить?

– Та водить…

– А як?

– Як блискавка – її притягує кожен стовп.

Кум Іван до жінки:

– Пішла б у магазин, купила б пляшку горілки. – Давай 50 гривень.

– За гроші й дурень купить, ти так візьми. За кілька хвилин жінка заходить і ставить на стіл пляшку.

– Пий!

– Так вона ж порожня!

– З повної і дурень вип’є, ти випий з порожньої.

Поїхав Петро на базар поросят купувати. Випив добре, гроші у нього й поцупили. Приплентався додому. Жінка питає:

– Чому поросят не купив?

– Та я гроші позичив товаришеві.

– То піди забери!

– Якби ж то я знав, кому позичив…

Їдуть Василь з Петром. Петро за кермом. Зупинились, взяли пасажира. Помчали далі, швидкість неймовірна. Пасажир просить Василя:

– Скажіть, щоб їхав тихіше!

– Е-е, якщо кума розбудити, він ще швидше поїде.

– Куме, про що задумались?

– Та от проблема: вечеряти пізно, снідати рано…

Їдуть куми у потязі до Львова. Звісив кум Іван ноги з верхньої полиці прямо перед носом у кума Миколи. Той питає:

– Куме, ви шкарпетки міняєте?

– Виключно на горілку!

Доїхали куми у потязі до Чопа. Заходить митник.

– Горілка? Тютюн? Наркотики?

– Нам би, пане, дві кави…

– Оце, куме, їхав учора в електричці. Заходить контролер і дивиться на мене так, ніби я без квитка.

– А ви, куме?

– А я подивився на нього так, ніби у мене квиток є!

Пливуть куми на пароплаві. Милуються красою.

– Куме, гарно!.. А як, не дай Боже, почне тонути цей пароплав, ви плавати вмієте?

– Не вмію, куме, але вмію голосно кликати на допомогу на шести мовах.

– Куме Іване, у тебе сарай горить! – кричить кум Петро.

– Галю! Давай вечерю, бо треба швидше йти гасити! – волає Іван.

– Кумо, ви не боялися летіти літаком?

– Перший раз, кумо, боялася.

– А потім звикла?

– Ні, потім вже не літала.

– Мені, куме, сьогодні приснилося, що я кінь і з’їв цілий віз трави!

– Заспокойтеся куме, то ж був сон.

– А де ж подівся мій солом’яний матрац?

– Кумо, ви сьогодні у район їздили?

– Ага. До окуліста.

– І що?

– Він мені букви показував. Дивилася і не вгадала жодної.

– Куме, як по-вашому, що таке здоров’я?

– Це, куме, коли кожного дня болить в іншому місці.

– Куме, у мене сьогодні голова крутиться!

– Бачу, куме, бачу.

– Куме, скільки цигарок ви викурюєте за день?

– Як коли, куме. Це залежить від того, скількох знайомих за день я зустріну.

– Куме, як вам новий слуховий апарат?

– Та, куме, я вже тричі заповіт змінював!

Кум Іван зустрічає кума Петра, у того рука в гіпсі.

– Що сталося?

– Врізався в гараж.

– Машину розбив сильно?

– Та я пішки йшов…

– Кумо, дієта не допомагає, не худну.

– Більше рухайтесь.

– Я ж і так на роботу пішки ходжу.

– А ви не пробували на маршрутці їздити?

– Куме, що треба робити, щоб шлунок не болів?

– Я, куме, читав у газеті, що треба кожного ранку випивати склянку окропу.

– Куме, вже двадцять років я п’ю те, що ви кажете, правда, жінка називає це чаєм.

– Куме, завтра 1 квітня – день дурня! Давай наших жінок якось обдуримо.

Кума, яка несподівано підійшла ззаду:

– День дурня, телепні, а не дурепи!

– Кумо, чому такі засмучені?

– Погано сплю.

– Пийте снодійне.

– Вип’ю. Посплю 8-10 годин. А потім все-таки погано сплю.

У магазині:

– Кумо, пробачте, але ви мені не дали здачу…

– Пробачаю.

– Знаєте, куме, підкосило мене життя. Вже п’ять років не курю, не п’ю, не їм смаженого, гострого…

– Погані ваші справи!

– А ви, куме, як?

– У мене набагато краще. Те, що у вас п’ять років, у мене тільки два.

– Куди, кумо, путівку купуєте?

– До моря, в санаторій!

– А чим хворієте?

– Морська хвороба у мене. Тільки літо – мене до моря тягне.

Заходить кума до куми в гості, а та – пригорщу таблеток до рота і водою запиває.

– Від чого таблетки, кумо?

– Від печінки.

– Що, так болить?

– Ні, термін у них закінчується.

– Куме, у мене народився внук. Дуже хочу дізнатися на кого він схожий, а нездужаю. Сходи, подивися.

Кум приходить і радісно сповіщає:

– На вас, куме!

– Оце добре! Розкажи детальніше.

– Ну, такий же лисий, череватий, нічого не петрає і увесь час репетує.

– Читав, куме, що алкоголь розбиває сімейне життя…

– А там не написано, скільки для цього треба випити?

– Куме, кидайте курити, бо осліпнете!

– Пропали мої очі…

– Іване, а хто вам порадив приймати касторку від кашлю?

– Кум Степан. Він сказав, щоб я пив уранці по дві ложки касторки, тоді я забуду, що таке кашель.

– Куме, а чому це ти у всіх питаєш, що вони їдять, які цигарки курять?

– Прицінююсь, у кого можу сотню-дві позичити.

Ліг кум Петро відпочити. Приходить жінка і починає його «пиляти»:

– Ти все лежиш! Он кум Іван крутиться, і те, і те в дім приносить!

Кум Петро мовчить.

– Он сьогодні телевізор новий приніс, величезний. І знову побіг гроші заробляти.

Кум Петро встає і йде з хати. Жінка:

– Ти куди?

– До куми телевізор дивитися.

Галя питає у Петра:

– Що подарувати тобі на день народження?

– Хвилину мовчання.

Галя:

– Петре, у тебе на сорочці два ґудзики відірвані!

– Я тобі про це місяць тому казав!

– Господи, який ти злопам’ятний!

– Куме Петре, через два тижні ти забудеш, що Галя від тебе пішла.

– Не забуду!

– Невже?

– Я їй хутро в кредит на рік купив!

– Все! Розлучився!

– Як? Куме, ти ж залишив двійко діточок і змушений будеш платити аліменти – п’ятдесят відсотків від зарплати!

– То вона у мене відбирала всю зарплату, а тепер я матиму свою законну половину!

– Куме, чому ви просите, щоб вам зменшили зарплату?

– Жінка каже, що якби я стільки не заробляв, вона вже давно пішла б від мене.

– Куме, ви такий незграбний; до речі, штовхнули мою Галю!

– Які проблеми, заспокойтеся, куме: он моя Наталка стоїть, ідіть штовхніть.

– Куме, чому сумуєш?

– Та моя Галя з драбини впала.

– Розбилася?

– Хіба вона вміє по-людськи розбитися? З першого щабля впала.

– Куме, ви вірите у віщі сни?

– Атож. Якщо у ніч з п’ятниці на суботу мені присниться Софі Лорен, у суботу вранці жінка точно пошле мене на базар за квашеною капустою.

– Кумо, цікаво, а що було до того, як винайшли телевізор?

– Думаю, тиша і спокій.

– Куме, навіщо вам три пари окулярів?

– В одних я читаю, другі для повсякденного життя.

– А треті?

– А в третіх я шукаю перші і другі.

– Куме, не розумію вас. Десять хвилин тому ви кидали у цього співака помідорами, а зараз аплодуєте йому, викликаєте на сцену.

– Та у мене ще кілька помідорів залишилось.

– Куме, а чому ви цей хор називаєте змішаним, у ньому ж одні чоловіки…

– Правильно. Але одні уміють співати, інші – ні.

– Куме, я чув – ви сімейний кооператив відкрили?

– Атож. Жінка пиріжки пече, донька продає, а я стою поруч і облизуюсь.

– Для чого?

– Для реклами.

– Кумо, чому ваш син так довго плаче?

– Не знаю, вже п’ятий раз його за це віддубасила, а він все одно реве.

– Кумо, ваша Настя того хлопця цілувала.

– У нього помер дядько і вона його заспокоювала.

– А мені здалося, що у нього вся рідня померла.

– Петрику, ким ти будеш, коли виростеш?

– Кумом, його завжди наша мама хвалить.

– Куме, правда що ти віддав доньку за свого бухгалтера?

– Правда.

– Ти ж казав, що він у тебе краде гроші!

– Так. Але тепер він відноситиме їх моїй доні.

– Кумо, ти бачила Наталчину невістку?

– Ще ні. А ти?

– Бачила.

– Яка ж вона?

– Така погана… Ще гірша, ніж я… Як он оце ти.

– Куме, ваші близнюки такі схожі, як ви їх пізнаєте?

– Микольцю ще можна пізнати, а Дмитрика трудніше.

– Кумо, мій чоловік кинув пити завдяки спорту.

– Якому?

– Боксу!

– Він почав займатися боксом?

– Не він, а я!

– Кумо, ти вірна своєму Іванові?

– Як можна бути вірною, коли в домі постійно щось псується: то водопровід, то телевізор, то пральна машина…

До Івана приїхала теща. Якраз в Іванової Марічки день народження. Запросив він у гості кума Петра з жінкою. Випили вже добре. Встає Іван, каже тост:

– У своєму житті люблю я трьох жінок. Звичайно, перша – моя кохана Марічка, друга…

Раптом теща:

– Любий зятю, а хто ж третя?

– Куме Іване, а чому ви в робочий час із коханкою на дачу їздите?

– Бо жінка з роботи не може звільнитись.

Кум Петро лає сина, який пізно прийшов додому:

– Ти думаєш, як випив горілки і пива, то я вже не чую, що ти курив?!

– Куме, кажуть ти взяв собі нову жінку?

– Не така вона вже й нова, куме…

– Кумо, вчора з Василем у сауну ходила.

– А результат?

– Знатиму пізніше.

– Кумо, чи вірна ти своєму Степанові?

– Так, досить часто.

– Куме, чув, що ти зустрічаєшся з Оксаною.

– Ні. Лікар заборонив.

– А лікар тут при чому?

– Він – її чоловік.

– Куме, та риба, яку я вчора наловив, зіпсувалася!

– А ти поклич гостей, то й поїдять.

– Ну, то приходьте, куме, на рибу!

– Кумо, чула, що твій Петро казав, що застрелить кожного твого залицяльника.

– Хай кулемет купує!

– Куме, минулого року я гроші вам позичав. Коли віддасте?

– У вас совість є, куме?

– Ну, є…

– То навіщо вам ще й гроші?

– Кумо, як не соромно, вчора ти в кіно ходила з пекарем, а сьогодні на базарі цілувалася з м’ясником!

– Ой, кумо, не хлібом єдиним…

– Не зліться, куме, але ви – осел!

– Прекрасно. Тільки поясніть мені: я осел тому, що ваш кум, чи я ваш кум тому, що осел?

– Куме, кажуть ви до Тетяни ходите.

– От же люди! Що тільки не вигадають! Ви ж знаєте, куме, що я маю машину.

– Кумо, я дуже хвилююся за чоловіка. Він пішов на річку кота топити.

– Ну і чому хвилюєшся?

– Та кіт вже годину тому повернувся.

– Куме, навіщо ти купив такий дорогий сервіз?

– А щоб жінка не довіряла мені мити посуд!

– Як ви потрапили в головний офіс ЦРУ?

– Я агент!

– СБУ?

– Ні – «Оріфлейм»!

– Куме, чому у вас такий втомлений вигляд?

– Та вчора був на іподромі. Людей повно. Шнурок розв’язався. Нахилився зав’язати – а мені на спину хтось поклав сідло.

– І що?

– Третім прийшов.

– Іване, до нас кум з кумою в гості!

– Заходьте, дорогенькі, до хати, недаремно мені вночі свині снилися…

– Куме, чому дрова навсидячки рубаєте? Незручно ж…

– Пробував лежачи – ще гірше.

Кума журиться і жаліється кумі, що розвелася з черговим чоловіком.

– Кумо, а знаєш, чому твоє особисте життя не складається?

– І чому?

– А пригадуєш, як ти колись не відправила ті листи щастя десяти людям?

– Як живеш, куме?

– Сам дивуюсь!

– Куме, хто такий масажист?

– Це, куме, такий чоловік, який отримує гроші від жінки за те, за що інший чоловік отримує ляпас.

– Куме, я вас запросила, щоб ви випили чарчину за моє здоров’я, а ви вихилили вже п’яту!

– Вибачте, кумо, але ви так погано виглядаєте.

– Куме, дайте закурити.

– У мене немає.

– Дайте сірника.

– Немає.

– То хоч скажіть, котра година?!

– Кумо, чим Ви своїх свиней годуєте?

– А хіба що?

– Та я теж хочу схуднути.

– Куме, запитайте в мене, як я живу.

– Куме, як ви живете?

– Ой, куме, і не питайте.

Стоїть кум Петро на базарі, продає півня за тисячу гривень. Підходить кум Іван.

– Куме, чому так дорого?

– Дуже грошей треба.

– Куме, що найцінніше у жіночому молоці?

– Думаю, тара.

– Куме, от у вас суди, а чому ви не найняли адвоката?

– Усі адвокати відмовляють мені, як тільки дізнаються, що не крав я тих мільйонів…

– Куме, який у вас номер телефону?

– Телефон простий: 29–08. Дуже легко запам’ятати – 29 зубів і 8 пальців.

Кум Петро:

– Щось пиво якесь каламутне…

Кум Іван:

– У цьому пивному барі не може бути каламутного пиво. Це просто бокал брудний…

Їдуть два куми в місто на базар, у кожного на підводі по діжці вина. У одного біле, у другого червоне. Кум Іван каже:

– Куме Петре, щось сьогодні холодно, може вип’ємо по склянці. Склянку маю.

– Ні, куме, жінка сказала, щоб усе вино продав і гроші привіз.

– А по якій ціні будеш, куме, продавати?

– П’ять гривень за склянку.

– Так продай мені за п’ять гривень свого червоного.

Випив. Веселіше стало. Бачить те кум Петро. Дістає назад п’ять гривень.

– Налийте, куме, свого білого.

І так доїхали куми до міста, купуючи один у одного по склянці вина за п’ять гривень.

Підсумки підвів кум Іван, ховаючи зім’яті п’ять гривень у кишеню:

– Кому, куме, розкажеш – не повірять. І напилися вволю, і всього за п’ять гривень.

Прийшли кум з кумою до кума Петра на обід. Вже вечір, а додому не збираються. Тоді кум Петро каже до жінки:

– Дай мені, Галю, таблетки.

– Які?

– А ті, які я приймаю за 10 хвилин до сну.

Приїхали куми до кумів у гості. Три дні гостювали. Четвертого дня домашній кум вранці гукає дітям:

– Прокидайтеся, дітки, цілуйте хресних батьків, вже вони додому збираються.

А кум, позіхаючи:

– Спіть, хрещеники, спіть…

Давно це було. Приїхав кум Степан до кума Михайла здалеку возом. Воза у дворі поставив голоблями до дверей хати. Та й загостювався. Одного ранку вийшов кум Михайло, переставив воза голоблями до воріт, думає, що кум побачить і зрозуміє, поїде додому.

Вийшов кум Михайло, побачив те, обняв кума Степана та й каже:

– У нашому краї теж так роблять. Як хочуть, щоб гість ще на місяць залишився, воза голоблями до воріт повертають.

– Їжте, куме вареники, – примовляє кума. – Дякую, кумо, я вже десять з’їв – дуже смачно.

– Не десять, а п’ятнадцять, та хто ж їх рахує.

– Куме, порадь, що робити, так часто приїздять родичі в гості, що вже сил ніяких немає.

– Куме, все просто. Бідним позич по двісті гривень. А у багатих проси позичити по п’ять тисяч…

– Куме, твій син курить?

– Ні.

– А корова?

– Куме, ти здурів?

– Значить, у тебе, куме, сарай горить.

Зібралися кум Іван і кум Петро в дорогу. Один взяв гроші, інший – харчі. Йдуть. Проголодалися. Сіли відпочити. Кум Петро розв’язав торбину, дістав окраєць хліба і шматок сала. Кум Іван на те подивився і каже:

– Давайте, куме, уявимо, що ми на базарі. Ви продаєте, а я купую.

Кум Петро виклав на полотно хліб, сало, цибулину. Кум Іван підходить, питає:

– Скільки сало коштує?

– Сто гривень!

– Ого! А хліб?

– П’ятдесят!

– Куме, ви з глузду з’їхали?! Такі ціни загнули?!

– А ви, куме, не кричіть, походіть по базару, прицініться, поторгуйтеся…

– Куме, позичте тисячу гривень.

– Не маю при собі таких грошей.

– А вдома?

– Вдома, слава Богу, все в порядку, всі здорові.

– Оце, кумо, чекала чоловіка, який прийде і вирішить усі мої проблеми.

– Дочекалася?

– Ага! До його появи у моєму житті взагалі не було проблем!

Вирішили куми забити бичка. Встали раненько, ще потемки. Один тримає за роги, другий б’є кувалдою. Удар! Ще удар! Бичок стоїть. Кум, що тримає за роги, озивається:

– Куме, якщо ще раз влупите мене, а не бичка, я його відпущу.

– Куме, а що було б, якби не було води?

– Ну, тоді б ніхто не вмів плавати, і скільки б людей через те потонуло!

– Куме, чому такий сумний?

– Та мої таргани оголосили війну сусідським.

– Ну то й що, переб’ються всі.

– Ага, переб’ються… Мої вчора перемогли і силу-силенну полонених привели!

Кум Петро дзвонить своєму племінникові Дмитрові в РУВС:

– Пришли наряд, бо гості не хочуть іти додому!

Вирішив Іван відремонтувати двері, послав сина до кума Івана за рубанком. Хлопець приходить з порожніми руками.

– Сказали дядько Іван, що у них немає рубанка.

– От скупердяй клятий! Піди, синку, в сарай, принеси наш.

Кум Іван до кума Петра на поріг, а той вечеряє.

– Сідайте, куме до столу, повечеряємо.

– Не хочу, дома вечеряв, хіба сяду трохи перехоплю.

Як присів – добряче поїв. Кум Петро:

– Ви, куме, наступного разу краще дома перехоплюйте, а до мене приходьте вечеряти.

– Куме Юрку, як вас побачу, відразу ж пригадую сусіда Степана.

– Чому, куме?

– Та він теж мені гроші винен.

Кум зайшов до куми. Посидів, випив чарку, питає:

– Кумо, можна закурити?

– Ой, куме, почувайтеся, як вдома.

Кум важко зітхнув і заховав цигарки в кишеню.

– Кумо, ваш пес з’їв мого півня!

– Добре, що попередили, сьогодні не буду його годувати.

– Куди йдете, Марічко?

– До куми Наталки пити варення з чаєм.

– Може, чай з варенням?

– Це вдома чай з варенням, а в куми варення з чаєм!

– Ви ж, кумо, нікому ні слова! Це – секрет! Ось вам двадцять гривень, щоб я була впевнена.

Через три дні приходить кума.

– Ось вам ваші двадцять гривень! Не втримаю я той секрет!

– Куме, вчора знов у космос полетіли.

– Тепер часто літають.

– А ще, куме, винайшли вічне серце.

– Що ж ви хочете – наука.

– А в Африці жінка сімох народила.

– Хіба тільки в Африці.

– А вчора в Миколи самогонний апарат знайшли.

– Що ж ви, куме, дурницями голову забиваєте?! Так би зразу й казали. Треба свій заховати!

(Із часів антиалкогольної кампанії 1980-х).

– Кумо, чому це ваші кури у моєму городі гребуться?

– Ви самі, кумо, казали, що любите, коли до вас гості приходять…

– Куме, не сідайте на диван, він кишить клопами!

– Та ж винесіть його, викиньте!

– Пробував, а вони його назад приносять!

Прийшов кум Петро до кума Івана по борг, а той:

– Ну й погода сьогодні – носа не висунеш!

– І правда, куме, а пам’ятаєте, який чудовий день був, коли я вам гроші позичив?

Кума підійшла до кумового паркану і лається:

– І кури ваші у моєму городі гребуться, і дим від вас завжди в мій бік, і сливи мої на межі ви обриваєте, і…

В ту хвилину пес кума загавкав. Кум йому:

– Рябко, будь розумнішим – не зв’язуйся.

Їхали куми продавати на базар яблука. У кожного до авто причеп. Зачепилися причепами, ті перевернулися, яблука розсипались.

– Ось тепер і розбери, де чиї яблука? – чешуть потилиці куми.

Вийшов уранці кум Степан з хати, а в кума Миколи у дворі новеньке авто стоїть. Плюнув кум Степан:

– Ну й часи настали! На роботі – догана, жінка – ногу підвернула, син – п’ять двійок за тиждень!.. Своїх неприємностей – не порахуєш, а тут ще й кум машину купив!

Прийшов кум Іван до кума Петра з днем народження привітати. Випив, закусив, збирається йти. Але кум Петро ображається:

– Раз, куме, прийшов у гості – пий! А то вийдеш тверезим з хати, а там люди дивляться – скажуть погано пригощав. А я своїм авторитетом, куме, дорожу!

– Куме, ви що, крадене ховаєте за таким високим парканом?

– Господь з вами, куме, не обмовляйте: там і чесно зароблене є!

Зайшов кум до кума вранці, той:

– Снідати будеш?

– Буду.

– Жінко, гуляти так гуляти! Бий і друге яйце!

– Який, кумо, сьогодні поганий день!

– А що таке?

– У мене гроші вкрали!

– Не для всіх поганий, кумо, не для всіх…

– Кумо, музична освіта вашої доні обійшлася вам не дешево. Як вона тепер, хоч непогано заробляє?

– Звичайно, кумасю. Наш сусід, професор, кожного дня платить її по п’ятдесят гривень, коли хоче спокою.

– Куме, йди щось покажу!

– Що там, куме?

– А дивись, яку морду наїв на наших мишах сусідський кіт!

– Ой, куме, і чому оті рибалки весною ідуть на лід? Він же зараз такий крихкий. Це ж дуже небезпечно! Невже вони не бояться?!

– Так, не бояться, куме! Бо вважають, що рибаки – не люди, тому й не потонуть.

– Куме, от у мене пес був! Не пес – справжній лев. З таким псом не те що злодій – миша за паркан не заскочить!

– А чому ж був, куме? Що з ним?

– Та вчора вночі хтось украв…

– Куме, ви сидите на моєму кашкеті.

– Знаю. А ви що, вже йдете?

– Читала, кумо, статтю одного психолога. Виявляється, що у світі як мінімум п’ятьом людям ти симпатична, трьом подобаєшся й один у тебе закоханий…

– Ну?

– Ну і де ці дев'ять дебілів?